Інформація для батьків

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

10 порад від психолога батькам школяра

1.    НЕ НАПИХАЙТЕ  ДИТИНУ ЗАЙВОЮ  ІНФОРМАЦІЄЮ

2.  РОЗПОВІДАЙТЕ ПОЗИТИВНІ ІСТОРІЇ Зі СВОГО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ
3. НЕ РОБІТЬ АКЦЕНТ НА ОЦІНКАХ
4. НЕ ЛЯКАЙТЕ ШКОЛОЮ
5. КУПУЙТЕ ШКІЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ РАЗОМ З ДИТИНОЮ
6. ГРАЙТЕ В ШКОЛУ
7. ОБОВ'ЯЗКОВО  СПІЛКУЙТЕСЯ З ДИТИНОЮ ЩОДНЯ
8. ПРИВЧАЙТЕ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ
9. БІЛЬШЕ КОМАНДНИХ ІГОР
10. ТРЕНУЙТЕ УВАГУ І ПАМ'ЯТЬ    Пропонуємо  гру на уважність: всім роздається однаковий текст, засікається час і потрібно якомога більше і швидше знайти і викреслити букв "с". Проводити "заняття" спочатку по 10 хвилин, назавтра 15, довівши час "уроку" до тієї тривалості, яка буде в школі. Тоді дитину так не лякатимуть безконечні півгодини занять.

   Ще можна почастіше грати в "Відвернися і назви"- для розвитку пам'яті. Розкладіть на столі іграшки і дайте дитині поглянути на стіл протягом 1-ої хвилини. Потім він відвертається і називає іграшки, лежачі на столі. Ускладнюйте завдання: додайте іграшки, скорочуйте час на запам'ятовування. Можна замінити іграшку - дитина, обернувшись, повинна розповісти, що змінилося.               

 Ваша власна поведінка – найвирішальніша річ. Ви вважаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її щомиті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.

 А.С. Макаренко.

–   Любіть дитину такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

–    Ви – перший друг і порадник дитини.

-    Немає в світі більшої розкоші, ніж спілкування – знаходьте час для спілкування з дитиною. (П. Щербань)

-     Не засмучуйтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

-    У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині обрати цікаве і корисне заняття..

–    Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

-    Привчайте дитину до самостійності, надаючи можливість самостійно приймати рішення та вирішувати проблеми. Самі ж виступайте лише порадником.

-    Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама, бо вона все життя відчуватиме себе дитиною.      Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає, і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя

-     Не намагайтеся подавити особистість дитини, бути диктатором, бо Ви виховаєте людину із заниженою самооцінкою.

-     Не використовуйте силу, бо дитина вважатиме, що це єдиний спосіб розв’язання проблеми.

-     Пам’ятайте, що фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я.

-    Ні в якому разі не принижуйте свою дитину.

-    Не робіть зауважень своїй дитині при чужих людях, це її може принижувати.

-    Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

-    Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

-    Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

-    Хваліть дитину за її хороші вчинки.

-    Не давайте порожні обіцянки дитині.

-    Сприяйте якомога частішому спілкуванню дитини з природою.

-    Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Батьківський авторитет у вихованні дітей

  Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом А.С. Макаренка, містить "все батьківське і материнське життя — роботу, думку, звички, почуття й прагнення"1. Авторитет (лат. auctoritas — влада, вплив) — це загальновизнаний вплив, що його справляє на переконання і поведінку людей певна особа, соціальна група чи інститут завдяки їхнім особливостям і заслугам.

     А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти ще не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і вияви авторитету батька і матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет відбиває такі особливості поведінки батьків:

• авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. "Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб у дітях утвердити самого себе, продовжити у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов — ніжне, тендітне, вередливе дитя мужності. Продовжувати себе у своїх дітях — це значить бути мужнім у любові?"

• авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами та труднощами у навчанні, знання інтересів та вподобань, кола друзів, товаришів;

• авторитет допомоги має виявлятися не у виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов'язків ослаблює, збіднює особистість;

• авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктивний контроль матері та батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяльності. Якщо це робиться систематично, у дитини поступово формуються звички відповідальності за виконання обов'язків і доручень;

• авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі — "не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня став очевидною, приносить дитині страждання та розчарування у тих, хто сказав неправду;

• авторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває в стані активного розвитку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими), припускається помилок, у неї ще мало соціального досвіду, знань. Але дитину потрібно поважати як найбільшу цінність: вона — Людина.

    Поряд з виявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються вияви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові, авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дитиною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства, авторитет безмірної доброти і вседозволеності, авторитет фальшивої дружби, взаємин "на коротку ногу", авторитет підкупу, авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.

    Батьки, які прагнуть оволодіти педагогічною культурою, мають постійно аналізувати свої дії, критично ставитись до виявів фальшивого авторитету і витісняти їх із власної поведінки.

У системі сімейного виховання необхідно дотримуватися таких правил:

• люби свою дитину; радій її присутності, сприймай її такою, якою вона є, не ображай П, не принижуй, не порушуй її впевненості в собі, не піддавай її несправедливому покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе;

• постійно вдавайся до похвали дитини за її правильні вчинки. Цим ти спонукаєш її до активної дії;

• оберігай свою дитину від негативних фізичних і моральних впливів;

• створюй у сім'ї моральний затишок. Нехай сімейне вогнище буде джерелом спокою, радощів, поваги, справедливості та захищеності;

• будь для своєї дитини взірцем поведінки, доброчинності;

• підтримуй щирі родинні зв'язки з бабусями і дідусями, іншими родичами, друзями;

• не забувай, що діти люблять гратися. Знаходь час для організації цікавих ігор з ними;

• залучай дитину до посильної праці разом з дорослими;

• створюй умови, щоб дитина набувала життєвого досвіду, долала труднощі;

• чекай від дитини тільки таких думок, суджень і оцінок, на які вона спроможна залежно від рівня розвитку, соціального досвіду;

• привчай дитину до толерантності, культури спілкування з ровесниками, старшими і молодшими;

• залучай дитину як повноцінного члена сімейного колективу до розв'язання побутових проблем, що виникають у сім'ї;

• не виконуй за дитину тих завдань, з якими вона може впоратися самостійно;

• домагайся, щоб вимоги до дитини були однакові від усіх членів сім'ї;

• наполегливо працюй над формуванням у дитини почуттів гуманізму і милосердя у ставленні до людей, природного довкілля;

• постійно залучай дитину до різноманітних видів діяльності.

(Джерело. Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л.)

Крилаті вислови, прислів’я про сім’ю та виховання

Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими.

О.Уальд

Сім'я - це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.

(В. Сухомлинський)

Підтримуйте дитяче прагнення бути хорошим, бережіть його як найтонший порух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрість батьківської влади на деспотичне самодурство.

(В. Сухомлинський)

Відповідальність матері велика, обов'язки її священні.

(Д. Писарєв)

Діти усього уважніше слухають тоді,коли говорять не з ними.

Елеонора Рузвельт

Жодна дитина не може зганьбити батьків так, як батько - дитину.

Януш Корчак

Занадто слухняні сини ніколи не досягають багато чого.

Абрахам Брилл

Будь правдивий навіть до дитини: виконуй обіцянку, інакше привчиш її до неправди.

   Лев ТОЛСТОЙ

Виховати не значить тільки вигодувати і винянчити, але і дати напрямок серцю і розумові.

   Віссаріон БЄЛІНСЬКИЙ

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти здійснили те, що не вдалося їм самим.

   Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ

Ми занадто сильно любимо своїх дітей і занадто мало - своїх батьків.

 Альфред Конар

Учи своїх дітей мовчати. Говорити вони навчаться самі.

 Бенджамін Франклін

Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей.

З дітьми багато клопоту, та без них – і світ немилий.

Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

Як не навчить батько – не навчить і дядько.

Ледача дитина, котрої батько не вчив.

Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках.

Син мій, а розум у нього свій.

Діти рідко перебріхують наші слова. Вони дивно точно повторюють усе те, чого нам не слід було казати.

Коли маля в будинку, у матері від нього болить шия; а коли він на вулиці в неї болить серце.